Рассмотрите иллюстрации к калевале чем они отличаются
TESTSOCH.RU
Напишем за тебя уникальное сочинение в течение 5 часов (платно):
Карело-финский эпос «Калевала» (7 класс, Коровина, 1 часть, стр. 45)
Размышляем о прочитанном
Прочитайте статью М. Шагинян и текст «Калевалы». Подумайте над их содержанием:
1. Где и когда, по предположениям учёных, сложился Карело-финский эпос? Кто его литературно обработал и записал?
Учёные предполагают, что карело-финский эпос сложился в I тыс. н. э. в среде восточно-финских племён. А обработал его Э. Ленрот лишь в 30-х годах XIX века.
2. Из какого количества рун (песен) состоит композиция «Калевалы»?
Первая из 32, а вторая из 50.
3. О чём рассказывают древние руны?
Древние руны рассказывают о стране богатыря Калевы, о приключениях его сыновей, о мудром старом песнопевце Вяйнямёйнене, о молодом кузнеце Ильмаринене, о забияке Лемминкяйнене, о злой старухе Лоухи, хозяйке северной страны Похъёлы и матери красивых дочерей, за которых сватались герои «Калевалы», и о многом другом.
4. Какие герои «населяют» эпос «Калевала» и какие природные стихии сопровождают их деяния?
Маленькая девочка-рабыня («наймычка из деревни»), легкомысленная красавица из богатого дома Кюлликки, насмешливый запечный мальчишка, «верховный бог» Укко. А сопровождают деяния этих героев такие природные стихии, как мрак, мороз, ветер.
5. Как называются северная и южная точки этой прекрасной страны?
6. Кто, кому и зачем заказал сделать чудесную мельницу «Сампо» и что эта мельница символически обозначает?
Лоухи сказала, что отдаст свою дочь замуж тому, кто выкует эту мельницу по ее рецепту. Она обозначает 4 основных вида хозяйства: охота, два вида животноводства и земледелие.
7. Как шла работа кузнеца Ильмаринена над созданием Сампо? Расскажите об этом, приводя цитаты из текста «Калевалы».
Трудно было работать над мельницей кузнецу. В первый раз получился лук для стрел. (“Он был чудесен на вид, “с золотым сияньем лунным”, но “имел дурное свойство”).
Вместе с рабами он продолжил трудиться. Получилась лодка. (“Но прекрасная лодка имела крупный порок”).
Стараются они в третий раз. Корова вышла красивая, но и снова был изъян. (“Но у ней дурное свойство: Спит средь леса постоянно, Молоко пускает в землю” Руна 10-ая).
В четвертый раз выходит луг. (“Он забирается на чужие земли, бороздит чужой выгон”).
Кузнец и его ломает. Лишь на пятый раз получилась Сампо.
8. Что случилось с Сампо впоследствии?
Сампо помогала Лоухи в хозяйстве, но пришли три богатыря забирать мельницу. Она разбилась на тысячи осколков.
Творческое задание
Расскажите о традициях, трудовых буднях и праздниках героев «Калевалы». Сравните их с героями былин. Что в них общего и что различного? Подготовьте развёрнутый устный ответ на этот вопрос.
Герои “Калевалы” трудились, собирая урожай, а потом в честь этого устраивали праздники с песнями и плясками. Они разводили коров, вспахивали землю. Но верили и в мистические силы.
Герои былин не верили в мистику. Они надеялись только на свою силу. У них не было привязанности к погоде, как у героев “Калевалы”.
Литература и изобразительное искусство
Рассмотрите иллюстрации к «Калевале», чем они напоминают иллюстрации к русским былинам, чем отличаются?
Рассмотрите иллюстрации к калевале. чем они схожи с иллюстрациями к былинам. чем отличаются от них?
Ответы
герои калевалы и былин схожи своим характером, они не прощают обиды, сражаются за свою честь, но герои калевалы отличаются от богатырей в былинах своими целями. герои калевалы воюют друг против друга, могут сжульничать. а богатыри символ честности, отваги и верности.
у начерку до літературного автопортрету в. дрозд згадує рідне село, босоноге дитинство, в якому були і болі, і радощі, важку працю батьків, сільську вчительку, що «забралася до них чи то з харкова, чи з києва», безмежні луки, «каламутні» дороги, різні перипетії, що випали на його долю. чарівний світ села полонив його душу й серце, викликав потік думок, згодом став тією безмежною криницею, з якої він черпав свої творчі сили; тим корінням, яке живило душу, давало натхнення, поглиблювало
з-під пера письменника виходять твори різних жанрів: оповідання, повісті, новели, романи, які отримують полярні оцінки: хтось критикує їх, хтось благає «кинути написане в темний куток», хтось знаходить в них щось оригінальне й неповторне, а сам письменник наголошує: «не хочу бути таким, як усі», бо для нього — перш за все правда й лише правда. позиція в. дрозда відповідає тому стилеві, який входить у нашу літературу останнім часом і активно проявляється і в доробку деяких сучасних письменників. ім’я цьому стилю — постмодернізм (лат. post — після і франц. modern — сучасний).
«білий кінь шептало» — одне з ранніх оповідань митця, написане в ті роки, коли після століть жорстокого цензурного контролю наше мистецтво загалом (не тільки література) вперше розвивається в умовах практично повної свободи. знято будь-які обмеження. за кілька років українська література переборола тематичну неповноту, з прози зник такий жанр, як виробничий роман. зникли й теми, які за радянських часів були досить популярними: вірність комуністичній ідеології, радянський патріотизм, соціалістичний спосіб життя і т. ін. натомість розвиваються злободенні проблеми сьогодення, морально-духовне відродження нашого суспільства, з’являються твори еротичної тематики; набуває нового змісту поняття «художність літературного твору». мистецька якість художніх творів розглядається як гармонійне поєднання змісту і форми. правдивість і глибина зображення життя практично зливаються в єдине поняття.
яскравим прикладом нових творів є оповідання «білий кінь шептало». основну увагу варто сконцентрувати на образах і засобах їх творення, зокрема на алегорії, яка пронизує весь твір і є читачеві зрозуміти, хто є хто. головний герой оповідання — білий кінь шептало, в алегоричному образі якого письменник втілює суперечливу особу періоду «застою». шептало часто згадує своє дитинство, коли разом із матір’ю «бігав зеленими розореними дорогами, зазирав у зелені сутінки хащ, заходив по коліна в жовтогарячі лісові ». ті роки «пахли молоком і конюшиною». мати розповідала шепталу про гордих білих коней, що «від дідів і прадідів працювали на і», а люди захоплювалися їхньою гордовитою поставою й аплодували їм.
йшли змінювалися обставини перероджувалися білий кінь потрапив до «бригадного стовпища», яке сприймається нами як натовп безликих персоналій. вони разом ходять на водопій, разом їдять сіно, здебільшого мовчки виконують усі вказівки степана. лише іноді голосно про щось говорять. проте шепталові це не цікаво. більше того, він переконаний, що потрапив до стайні тільки завдяки якомусь випадку, химерній долі. кінь — гордовитий, здебільшого мовчазний. степан ставиться до нього з повагою.
минає час, і в коня все частіше з’являються думки про те, «що люди рано чи пізно його зламають» (степан дозволяє собі бити білого шептало втрачає своє «я» і переконує себе в тому, що до всього треба звикати, що « вітру не побіжиш, то краще, розумніше» прикидатися скореним, а вільним бути лише в душі. він боїться, щоб люди не побачили фальші в його поведінці, не помітили брехливої покірності, тому й тягне голоблі.
повага до себе, відчуття свого «я», твердість характеру виявляються тоді, коли «хлопчисько чіпкими руками пригнув голову коня, спритно накинув недогнуздок і владно сіпнув до себе». протестуючи проти приниження (а воля в душі істоти росла і кінь «з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на ноги й побіг так, як, здається, ніколи».
і ось він на волі. використовуючи такий художній засіб, як нагромадження дієслів, письменник вводить у текст міні-описи довкілля, що поглиблює психологічну характеристику того, хто відчув волю: «небо над шептало напнулося, тріснуло навпіл; трави заворожили його своєю духмяністю»; через якусь мить він побачив у воді «чисту, прекрасну білизну». вир думок, спогаді але ось пішов дощ, й емоції кудись зникли. кінь не біг, не йшов, а плівся туди, до стійбища. гірка радість засмутила його. він не хотів бути білим конем, а тому шубовснувся в калюжу і став сірим. як усі!
чим ближче він підходив до стайні, тим більшим було його бажання побачити степана, відчути на собі тріск